(18. 10. 1927, с. Крилос, тепер Галицького р-ну Івано-Франківської обл. – 25. 05. 1999, м. Івано-Франківськ) – художник-монументаліст, живописець, графік, педагог, науковець, доктор мистецтвознавства (1998), заслужений художник України (1990), лауреат премії імені Василя Стефаника (1999).
1961 року закінчив факультет мистецтвознавства Інституту живопису, скульптури та архітектури ім. Рєпіна в Ленінграді (зараз Санкт-Петербург). Від 1964 року викладав в Івано-Франківському педагогічному інституті (нині Прикарпатський національний університет). З 1991 року – професор, завідував кафедрою образотворчого мистецтва.

 1972 року в Ленінграді захистив кандидатську дисертацію «Українська сатирична графіка кінця 19 – поч. 20 століття». 1998 року в Прикарпатському Університеті захистив Докторську дисертацію «Мистецтво Галича 12 – 14століть (Історія. Типологія. Художні особливості)». Був засновником художньо-графічного факультету і завідувачем кафедри образотворчого мистецтва Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.
Завдяки дослідженням М. Фіголя широкому загалу стали відомі імена художників Ярослава Пстрака, Осипа Сорохтея, Міліци Сисашкевич, Степана Кириченка, Надії Клейн та ін.

Творчому доробку Ярослава Пстрака присвятив чимало наукових праць, відшукав багато його картин, врятував ікону «Христос на оливній горі». Разом з Олександром Федоруком написав книгу «Радість і смуток Ярослава Пстрака».

 М. Фіголь був головою секції пам’яток мистецтва при правлінні Івано-Франківської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, членом художньої ради та правління Спілки художників України.

 Завдяки М. Фіголю було створено Художній музей в Івано-Франківську та Національний музей-заповідник «Давній Галич». 18 вересня 1998 року відкрив домашню картинну галерею, присвячену 1100-літтю Галича.

 Михайлу Фіголю належить велике дослідження «Мистецтво стародавнього Галича», де розкривається феномен культури Галицько-Волинської держави ХІІ – ХІІІ ст. Художник створив портрети князів Галицько-Волинської держави (17 графічних робіт), врятував іконостас Успенської церкви роботи великого майстра живопису А. Манастирського.

 Серед творів художника: «Сон» (1964), «Роксолана» (1970), «Галич 1221 р. Данило Галицький і Новгородський князь Мстислав Удатний» (1977), «Олекса Довбуш» (1979), «Епос Карпат (Захар Беркут)» (1981), «Галицька трагедія (Настася)» (1987), «Посли візантійською імператора Емануїла II в Галичі. 1165 р.» (1998) та ін.

  Твори Михайла Фіголя зберігаються в музеях України і зарубіжжя, багатьох приватних збірках.
У колекції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського знаходиться 5 творів Михайла Фіголя.