Skip to Main Content

Кольорові схеми

Розмір шрифтів


Адреса

Театральна, 25
Коломия, Івано-Франківська область

Час роботи 10:00 - 18:00

Вихідний – понеділок

Вартість квитків

60 гривень

45 гривень – для учнів/студентів

45 гривень – для пенсіонерів

26.09.2014

Корнило Устиянович і Коломия


22 вересня минуло 175 років з дня народження Корнила Миколайовича Устияновича – українського художника, піонера історичного, портретного і жанрового живопису в Галичині, поета, публіциста, драматурга, волею долі пов’язаного з Коломиєю.


Народився він у селі Вовкові, що на Львівщині, в сім’ї Миколи Устияновича, пароха церкви Введення Пресвятої Богородиці, відомого українського поета,  письменника і громадського діяча.

Отримавши добру початкову освіту, Корнило Устиянович продовжив навчання в гімназії та реальній школі. Будучи всебічно обдарованим, він починає писати вірші, багато малює. 1858 року вступає до Віденської Академії мистецтв, яка в тому часі була оплотом класицизму з  акцентом на ідеальній красі, правильній композиції, чіткому рисунку, сильній характеристиці образів та експресії.Одночасно молодий художник слухає у Віденському університеті лекції з римської історії, історії архітектури і скульптури та історії мистецтва. Дружба з багатьма польськими художниками, зокрема Артуром Гротгером, Андрієм Грабовським, Леопольдом Лефлером, посприяли формуванню його світоглядних позицій. В цьому ж колі К. Устиянович познайомився з Броніславом Залєським, польським письменником і художником, який разом з Тарасом Шевченком перебував на засланні в Оренбурзі та привіз власні етюди приаральських степів. 

1863 року, здобувши мистецьку освіту, Корнило Устиянович повертається додому й  поринає у творчість. Тогочасне українське образотворче мистецтво Галичини робило лише свої перші кроки. В багатьох напрямках живопису К. Устиянович виступив першопроходцем. Він не тільки розписував церкви, писав портрети і пейзажі, але й творив монументальні історичниі картини, працював як графік-ілюстратор і карикатурист. У тому ж 1863 - у році, художник побував у Коломиї, де намалював іконостас в одній з церков. Наступного 1864 року, знову перебуваючи в нашому місті, він малює два історичні полотна: «Битва під Зборовом» та «Роман, князь Галича», та розпочинає працювати над картиною «Смерть козака Нечая». 
Корнило Устиянович багато подорожував. Розпочавши свою малярську мандрівку з Коломиї, він побував у Варшаві, Холмі, Києві, Яссах, Петербурзі, Москві, відвідав Кавказ та Італію. Часто гостював на Буковині у батька (тут Микола Устиянович до 1885 - го року був настоятелем храму Святого Воскресіння) та в сестри Марії в Сучаві, де познайомився з письменниками Ольгою Кобилянською і Міхаєм Емінеску.
 
Художник не часто демонстрував власні творчі досягнення широкому загалові. Вперше він представив свої три твори на Господарсько-промисловій виставці у Коломиї в 1880 році: «Автопортрет», «Марія з Христом» і «Циганка». У 1898 році з картинами «Шевченко на засланні», «Скит Манявський» та п’ятьма іконами він виступив на першій виставці «Товариства для розвою руської штуки» у Львові, що об’єднувало західноукраїнських митців. 1900 року Корнило Устиянович представив на виставці в Народному домі Львова найкраще зі своїх творінь – монументальний образ «Мойсея». Художник зобразив Мойсея із скрижалями в руках як провідника свого стражденного народу на шляху до волі і незалежності. 

Відомий Корнило Миколайович й літературними творами, зокрема історичними драмами «Олег Святославович Овруцький», «Ярополк І Святославович, великий князь», поемами «Іскоростень», «Вадим», «Святослав Хоробрий» тощо. З 1883 року митець працював редактором та  ілюстратором перших галицьких гумористично-сатиричних часописів «Зеркало» ( разом з Іваном Франком ) та «Нове зеркало», регулярно публікуючи тут нариси, оповідання, фейлетони та наукові розвідки про галицьке мистецтво. 

Доля не була щедрою для Корнила Устияновича, йому часто не щастило. Він всюди виступав піонером, торуючи шлях для багатьох інших мистецьких діячів. Сам Корнило Миколайович у 40-річчя своєї творчої діяльності, в ювілей, на який ніхто не відгукнувся навіть вартісною статтею у пресі, з гіркотою,  підсумовуючи своє життя, писав: «Півсотні церков має мої ікони, п'ятнадцять – іконостаси, одинадцять – стінописи, у сімох залишив я, крім декоративних картин, вартісні твори мистецтва за час від 1862 р. до 1902 р. І тих 40 літ праці не принесло мені ані грошей, ані слави. Так само, як моя літературна праця не діждалася заслуженого признання. Був я і загину загальновідомим, але ніким не поважним, не любленим щиріше і дилетантом у всьому. Не захопив я нікого і так зійду зі світу, хоча бачиться мені, що так воно бути не повинно…». 

Село Довге на Дрогобиччині стало останнім притулком мандрівного життя  Корнила Устияновича. Тут він помер 22 липня 1903 року під час розпису місцевої церкви. Визнання і слава прийшли до митця вже згодом.               Корнило Миколайович Устиянович, поза сумнівом, заслужив на добру пам'ять своїх нащадків, адже творчість його спричинилася до утвердження нового періоду реалістичного напрямку в українському мистецтві Галичини, стала вартісним надбанням мистецької спадщини всього українського народу. 

Ціла низка живописних та графічних творів талановитого художника посіла  гідне місце у колекційній збірці Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського в Коломиї. 

Марія ДВИЛЮК,
завідувач сектором Музею

Повернутися в розділ
Музей Гуцульщини та Покуття