Національний Музей Народного Мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського

Дзеркало душі

 Дзеркало душі

3 серпня 2015 року виповнилося 75 років Олександру Михайловичу Фекете, уродженцю міста Хуст, Закарпатської області. Цього, завжди енергійного і самодостатнього чоловіка, знають багато коломиян завдяки його майстерно виконаним кахляним печам та камінам.

Як сталося так, що угорець за національністю став мешканцем Коломиї? На це риторичне питання пан Михайло відповідає: «До Коломиї приїхав з Хуста у 1971 році після закінчення Чернівецького індустріального технікуму на запрошення колишнього директора Коломийського заводоуправління будівельних матеріалів Маніва Зіновія Олексійовича, щоб допомогти організувати на заводі цех художньої кераміки».    

Справа в тому, що О. Фекете уже мав практику у створенні подібного цеху, працюючи на Хустському керамічному заводі, який випускав пористофільтруючу кераміку для фармацевтичних підприємств. У 1968 році він із провідним закарпатським кераміком М. Лемко організували цех художньої кераміки з впровадженням всіх новітніх технологій.    

Теперішній багатолітній директор заводоуправління будівельних матеріалів Іван Дмитрович Симотюк пояснив основну причину створення цеху майоліки так: «У радянські часи на всіх великих підприємствах був показник виробництва товарів народного споживання. До прикладу: якщо підприємство виробляло продукції на 1 млн., то не менше, як 10 відсотків від визначеної суми мали становити товари народного споживання. А майолікові вироби відносяться до таких товарів. І саме тому був запрошений спеціаліст – О. Фекете». Багато працівників заводу неоднозначно сприйняли таке призначення: «Невідомо, що цей «мадяр» видумає».   

 75 років… Багато це чи мало? Чи достатньо цього короткого періоду для того, щоб висловити свої задуми, втілити власні ідеї, особисте ставлення до життя? Відповідь на ці всі запитання слід шукати в біографії майстра та його індивідуальних можливостях.    

Народився Олександр (Шандор) Михайлович в родині гонорового гончара-пічника Мігая (Михайла). Від нього почав переймати всі секрети правильної побудови печей, навчаючись у 7 класі, бо казав батько: «Не байдикувати!». Пан Фекете є людиною високоосвіченою. Вчився в художній студії міста Хуст, якою керував лауреат Шевченківської премії Юрій Герц, два роки навчався в Московському народному університеті мистецтв ім. Н. Крупської. Уже в Коломиї, під час роботи на заводоуправлінні, без відриву від виробництва закінчив хіміко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту і з того часу працював головним технологом заводоуправління.   

Організувати цех художньої кераміки на заводі було не просто. Він створився на основі кахельного цеху, тобто, як держава в державі. Цех майоліки випускав незначну кількість декоративної продукції, а випал відбувався у газових печах кахельного цеху. Щоб виготовляти більший асортимент вжиткової продукції, потрібно було перейти на випал електропечами.    

Саме О. Фекете організував забезпечення цеху тунельною електропіччю з вагонетками та всією технічною документацією, яку отримали з м. Хуст.     

Від того часу цех майоліки почав випуск не тільки декоративної, але і вжиткової кераміки, асортимент якої постійно збільшувався: питтєві набори, салатниці, дзбанки, горнята, глечики для м’ясних страв (чанашниці). Ці вироби вже були декоровані двома техніками: ріжковим розписом та традиційною для Гуцульщини технікою ритування.    

Цех художньої кераміки укладав договори на постачання своєї продукції з різними установами в Україні. Серед них були Івано-Франківський електроцех, що виготовляв електросвітильники у формі великої люльки, Коломийський Зеленгосп, що замовляв велику кількість вазонів для квітів різної ємності (0,5 – 5 л.). До слова, зазвичай гончарі не дуже охоче бралися за виготовлення вазонів, тому, що вони дешеві, а роботи з ними було багато. Тому на заводі була зроблена справжня «революція» в цьому питанні. Технолог О. Фекете придумав станки, у які закладали гіпсову форму потрібної ємності, глину і штампували стільки вазонів, скільки було потрібно. До цієї роботи вже не потрібно було залучати висококваліфікованого спеціаліста-гончара, а звичайні робітники заводу могли штампувати тисячі вазонів. Завод мав величезний попит і отримував значні доходи.   

У часи горбачовської перебудови (1985-1991 рр.) при цеху художньої кераміки був організований кооператив «Керамік», у якому виготовляли кахлі з мальованим декором. Для виготовлення таких кахель О. Фекете підготував штампи з рослинно-геометричним малюнком та сюжетним малюнком, які розписували зеленими, жовтими і коричневими фарбами на білому тлі. Такі кахлі також мали великий попит у населення. У цеху також виготовляли керамічні штамповані горельєфи із зображенням Т. Шевченка.    

На жаль, після 1990-х років в Україну з країн ближнього зарубіжжя почали масово завозити різноманітні дешеві пластикові вироби. Створилася абсолютно подібна ситуація з керамічним промислом, яка була в Галичині у кінці ХІХ ст. Виробництво майолікової продукції різко впало. Цех художньої кераміки проіснував лише до 1993 р., тому, що продукція стала нерентабельною.    

Будучи людиною надзвичайно енергійною, О. Фекете продовжив роботу в кахельному цеху будівельного управління під керівництвом І. Поповича.    

Під час підготовки до Х Всесвітнього з’їзду гуцулів, який відбувався у Коломиї в 2000 р., було вирішено збагатити інтер’єр музею Писанкового розпису гуцульською піччю, викладеною оригінальними кахлями відомого майстра, випускника Коломийської гончарної школи П. Кошака. Для виконання цієї роботи був запрошений пан О. Фекете, який прекрасно виконав дане завдання.    

Сьогодні майстер сповнений сил та енергії: продовжує будувати каміни коломиянам, несе тепло в їхні оселі. Бажаємо майстрові багато здоров’я і подальшої творчої наснаги у його такій нелегкій але такій потрібній справі.   

 

                                                                                                      Романна Баран, завідуюча відділом кераміки НМНМГ 

                                                                                              Наталія Олійник, науковий співробітник відділу кераміки

Перейти в розділ
  • Ліжник
  • Куришка
  • Сорочка
  • Трійця

Музей Писанкового розпису

Музей "Писанка" в Коломиї — єдиний у світі музей писанок — великодніх яєць. Унікальна споруда, збудована в 2000 р. Архітектурна пам’ятка України.

Музей Народного Мистецтва та Побуту

Косівський Музей Народного Мистецтва та Побуту Гуцульщини, в основі якого лежить колекція прикарпатського мистецтва та предметів побуту гуцульського краю.

Музей Етнографії та Екології

Яремчанський Музей Етнографії та Екології Карпатського краю
займається вивченням питань етнографії, історії та розвитку народних ремесел Прикарпаття.