Національний Музей Народного Мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського

Статті

 Дзеркало душі

Дзеркало душі

3 серпня 2015 року виповнилося 75 років Олександру Михайловичу Фекете, уродженцю міста Хуст, Закарпатської області. Цього, завжди енергійного і самодостатнього чоловіка, знають багато коломиян завдяки його майстерно виконаним кахляним печам та камінам.

Як сталося так, що угорець за національністю став мешканцем Коломиї? На це риторичне питання пан Михайло відповідає: «До Коломиї приїхав з Хуста у 1971 році після закінчення Чернівецького індустріального технікуму на запрошення колишнього директора Коломийського заводоуправління будівельних матеріалів Маніва Зіновія Олексійовича, щоб допомогти організувати на заводі цех художньої кераміки».

Детальніше...
Корнило Устиянович  і  Коломия

Корнило Устиянович і Коломия

22 вересня минуло 175 років з дня народження Корнила Миколайовича Устияновича – українського художника, піонера історичного, портретного і жанрового живопису в Галичині, поета, публіциста, драматурга, волею долі пов’язаного з Коломиєю.

Народився він у селі Вовкові, що на Львівщині, в сім’ї Миколи Устияновича, пароха церкви Введення Пресвятої Богородиці, відомого українського поета,  письменника і громадського діяча.

Детальніше...
Творчі олімпи Михайла Мороза

Творчі олімпи Михайла Мороза

Днями виповнилося 110 років з дня народження видатного художника, «аристократа українського колориту» в малярстві Михайла Ілліча Мороза.

Багаті розмаїттям барв, глибоко національні за сутністю, його твори сьогодні є окрасою офісів багатьох урядових осіб країн Заходу, зокрема прем’єр-міністра Канади, президента США, канцлера Баварії, Кардинальської Палати патріарха Йосипа Сліпого у Ватикані.

Детальніше...
Генезис і специфіка гуцульської оздоби

Генезис і специфіка гуцульської оздоби

У кожній традиційній народній культурі важливу роль відіграє національне вбрання, яке є одним з найяскравіших візуально сприйнятних образів. Його кольорова барва, візерунок, крій, деталі та спосіб носіння підкреслюють неповторність, самобутність і самодостатність будь-кого з носіїв конкретної культури, вказують на їх аналітичну зрілість у відтворенні властивих емоцій.

Важливе місце в композиційному завершенні одягу відведено й прикрасам, які в сукупності з різними видами народного мистецтва підсилюють його національну виразність і створюють загальну уяву про естетичний смак та особливість традицій представників певного етносу. Нам видається цікавою і вартою уваги гуцульська специфіка цього аспекту, збережена протягом століть у первісному варіанті свого призначення.

Детальніше...
Вшанування 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка на Покутті

Вшанування 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка на Покутті

1914 рік українська громадськість Східної Галичини визнала роком Тараса Шевченка. 9 березня 1914 р. виповнювалось 100 років від дня народження Великого Кобзаря.

Як у підавстрійській, так і в підросійській Україні формувались ювілейні комітети для організації підготовки святкування 100-річчя від дня народження українського поета і художника. Координаційним центром вшанування пам’яті Тараса Шевченка став головний осередок товариства «Просвіти» у Львові, який займався упорядкуванням торжеств в усіх закутках Східної Галичини.

Детальніше...
Літопис гончарного виробництва стародавньої Коломиї

Літопис гончарного виробництва стародавньої Коломиї

Кераміка є неоціненним помічником у вивченні стародавньої історії. На відміну від дерева, тканини, кості, паперу, випалена глина не боїться вогню, вологи, атмосферних впливів. На противагу золоту, сріблу та іншим металам, випалену глину не можна переплавити. Ось чому давніх керамічних виробів археологи знаходять набагато більше, ніж виконаних з інших матеріалів.

Метою пропонованої статті є дослідження етногенези гончарного промислу на Коломийщині (Івано-Франківщина, Покуття) та комплексний аналіз археологічних матеріалів, виявлених при розкопках на даній території. У контексті цього дослідження перш за все було проаналізовано праці попередників з питань територіального становлення цієї місцевості. 

Детальніше...
Коломия - центр гончарства

Коломия - центр гончарства

У пропонованій статті висвітлюється розвиток гончарства у головному центрі Покуття – Коломиї. Звертається увага на особливості ведення ремесла у ХVІ – ХІХ ст. Детально охарактеризовано діяльність Коломийської гончарної школи у кінці ХІХ – першій третині ХХ ст.

Ужиткове призначення кераміки, характер матеріалу зумовили широкий розвиток гончарного ремесла в давнину. Цілі покоління безіменних майстрів робили з глини посуд; вони поступово вдосконалювали техніку, створювали нові форми, ускладнювали декор. Тому з часом ми почали говорити і про мистецький рівень кераміки, яка є помітним надбанням національної культури. Розвиток основних осередків гончарства Гуцульщини відбувся в трьох підгірських центрах: Косові, Пістині та селищі Кути Косівського району, а на Покутті – у місті Коломиї та Коломийському районі. Тут простежується генетичний зв’язок багатовікових традицій розвитку цього давнього ремесла.

Детальніше...
Історико-етнографічне районування Покуття у картографічних та етнографічних дослідженнях ХVІ - ХІХ ст.

Історико-етнографічне районування Покуття у картографічних та етнографічних дослідженнях ХVІ - ХІХ ст.

У статті розглядаються міркування дослідників щодо окреслення кордонів історико-етнографічного регіону (району) Покуття. До уваги взяті іноземні картографічні дослідження ХVІ – ХVІІІ ст., етнографічно-фольклорні розвідки ХІХ ст.

Територія Покуття охоплює той етнокультурний простір, де відбувалася кристалізація і становлення індоєвропейських, праслов’янських, слов’янських етнокультурних утворень, що згодом, набувши територіального та етнополітичного значення, трансформувались у назву – український народ. Доречним є вивчення меж Покуття, яке довгий час знаходилось під колоніальним гнітом і тим самим відчувало значний вплив культур різних етносів.
Детальніше...
Етнографічні дослідження покутського історико-етнографічного регіону іноземними дослідниками

Етнографічні дослідження покутського історико-етнографічного регіону іноземними дослідниками

У пропонованій статті розглядаються міркування іноземних дослідників стосовно одного з найдавніших історико-етнографічних регіонів (районів) України Покуття. До уваги взяті етнографічні дослідження ХІХ століття. Автори цих публікацій зацікавились вивченням українського фольклору Галичини, першими спробували його класифікувати, систематизувати, науково осмислити.

Попри давню історію та багату культурну спадщину етнографічний регіон Покуття все ж вивчений недостатньо. Передовсім немає єдиного чіткого трактування самої назви. Більшість дослідників виводять етимологію «Покуття» від слова «кут», – тобто території, поділеної «на кути» Дністром, Прутом і Черемошем з притоками, – подібно до назв Поділля (від «діл»), Пониззя (від «низ»), Полісся (від «ліс»). 

Детальніше...
Найдавніші ікони Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського

Найдавніші ікони Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського

Історія мистецька базується, насамперед, на пам’ятках, які репрезентують найвищі професійні здобутки й визначають собою обличчя традиції. У студіях над мистецькою культурою, здебільшого, пізніше привертають увагу “скромніші” вияви мистецької практики, її ширші пласти, творчість митців з розгалуженої мережі регіональних осередків.

Вивчення історії українського мистецтва акурат знаходиться на такій стадії, коли ці регіональні вияви все активніше привертають увагу й викликають усе більший інтерес. Паралельно відкриваються маловідомі, а то й зовсім не відомі, раніше регіони розвитку національної мистецької традиції та їх спадщина.

Детальніше...
Мистецтво Покуття

Мистецтво Покуття

Пропонована стаття є комплексним дослідженням вивчення народного, декоративно-прикладного і образотворчого мистецтва Покуття. Звернено увагу на мистецький доробок відомих майстрів і художників історико-етнографічного регіону (району). Автор стверджує, що сьогодні живуть і продовжують мистецькі традиції талановиті митці, які успадкувавши надбання попередніх поколінь, розвивають та примножують їх.

Етнографічна територія Покуття на сьогодні залишається найменш вивченою у порівнянні із сусідніми етнографічними районами, такими як Гуцульщина, Бойківщина чи Поділля. Вона продовжує чекати на ґрунтовні дослідження та широку популяризацію самобутніх особливостей національної художньої спадщини та її локальної етномистецької традиції. Проте зібрані цінні етнографічні та краєзнавчі матеріали, багаті мистецькі збірки в музеях Івано-Франківщини, особливо в Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського, дають підстави стверджувати, що народне декоративно-прикладне мистецтво Покуття в усіх його різноманітних проявах є унікальним етнокультурним явищем, складовою частиною національної мистецької спадщини України.

Детальніше...
  • Рахва
  • Набір
  • Постоли
  • Сорочка
  • Дзбанок
  • Сорочка
  • Грибик
  • Поставник

Музей Писанкового розпису

Музей "Писанка" в Коломиї — єдиний у світі музей писанок — великодніх яєць. Унікальна споруда, збудована в 2000 р. Архітектурна пам’ятка України.

Музей Народного Мистецтва та Побуту

Косівський Музей Народного Мистецтва та Побуту Гуцульщини, в основі якого лежить колекція прикарпатського мистецтва та предметів побуту гуцульського краю.

Музей Етнографії та Екології

Яремчанський Музей Етнографії та Екології Карпатського краю
займається вивченням питань етнографії, історії та розвитку народних ремесел Прикарпаття.