Національний Музей Народного Мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського

Золото Гренджі-Донського з Клівленда

Золото Гренджі-Донського з Клівленда 03.10.2017

Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського в Коломиї – наукова установа, яка цікавиться багатьма аспектами життя і побуту Карпатського регіону. Тому доречним є дарунок, надісланий до Коломиї директором Клівлендського музею-архіву (США) Андрієм Фединським: дванадцятитомник творів Василя Ґренджі-Донського, 120-річчя якого відзначаємо цьогоріч.

...Про творчих людей кажуть, що вони поціловані Богом. Отож і не дивина, що після відходу зі світу, вони зостаються серед живих: хто в архітектурі, хто в образотворчому чи кіномистецтві, а найчастіше – в слові. Василь Ґренджа-Донський (1897–1974) прийшов на світ у селі Воловому (тепер – смт Міжгір’я) на Закарпатті, а помер у Братиславі. 

На його долю випали Перша світова війна (тяжко поранений), участь в угорській революції на початку 1920-х і – боротьба за свою державу наприкінці 1930-х. Від осені 1938-го до весни 1939-го Василь Ґренджа-Донський був діячем Карпатської України, зокрема редагував «Урядовий Вісник Правительства Карпатської України». Після того, як Закарпаття зайняли мадяри, витерпів катування і знущання у в’язниці й концтаборах. Влітку 1939 року письменник утік до Словаччини.

Початки літературної праці Василя Ґренджі-Донського відносять до 1921 року, коли він повернувся додому після неспокійних воєнних років. З його іменем пов’язують розвиток української літератури на Закарпатті. Навіть радянська восьмитомна «Історія української літератури» (Київ, 1970) присвятила йому три сторінки (тоді як багатьох інших авторів замовчала взагалі); про нього написала «Українська літературна енциклопедія» (1988). Звісно, все це зроблено з позицій прорадянських, коли випиналося одне (критика письменником існуючого у міжвоєнну добу державного ладу, оборона соціальних свобод мешканців Закарпаття), а замовчувалося інше (показ складного шляху боротьби закарпатських українців за власну державність). Книжки цього письменника виходили і за життя, і по його смерті – в Україні й за її межами. Однак, це були знову ж таки лише грані творчої особистості.

Подивитися на справжнього Василя Ґренджу-Донського як письменника дає змогу дванадцятитомне видання «Твори Василя Ґренджі-Донського» (1981–1992), здійснене Карпатським Союзом (Відділ у Вашингтоні). Упорядник – Зірка Ґренджа-Донська. Загалом це понад п’ять тисяч сторінок тексту. Письменник працював у різних жанрах. Перші три томи містять вірші, поеми, поезії й прозу для дітей. Далі йде драматургія (лібрето оперети, драматичні поеми тощо), повісті, а також роман «Сини Верховинщини», в якому відображено суспільно-політичні події перших двох десятиліть ХХ століття. Василь Ґренджа-Донський багато перекладав; у виданні вміщено переклади поезії й прози зі словацької, чеської, угорської мов. Цінність як джерело до пізнання суспільно-політичної ситуації в краї має мемуаристика, зокрема й щоденникові записи «Щастя і горе Карпатської України». Василь Ґренджа-Донський багато виступав у пресі з публіцистичними статтями, репортажами, рецензіями, збирав і публікував етнографічні матеріали; все це так само вміщено у виданні. Завершальні одинадцятий і дванадцятий томи – матеріали про письменника і бібліографія, а також додаток з творів, які з якихось причин не ввійшли до томів попередніх... Перше враження від перегляду (до прочитання ще не дійшло) цього видання: в нашій літературі (а якщо ширше – то культурі загалом) ще так багато не те що не вивченого, а просто забутого і зневаженого, викиненого через неуважність до себе і через прості лінощі, тому варто тішитися, що знайшлися сумлінні і працелюбні люди, які здійснили цей проект поза межами України. Вони ніби кажуть наступним дослідникам: беріть, користуйтеся, пізнавайте себе і свою минувшину!

Останнім часом увага до творчості Василя Ґренджі-Донського активізувалася. Від подій на Майдані і загибелі Небесної сотні, загальнонаціонального поширення набула пісня «Пливе кача», яку зазвичай називають «закарпатською народною» чи «лемківською народною» піснею. Але виявляється, Василь Ґренджа-Донський ще 1923 року в своїй першій збірці «Квіти з терня» (Ужгород, 1923) опублікував вірш «Плавле кача по тисині». Судячи з тих звісток, які вдалося відшукати, перші фольклорні записи пісні стосуються лише 1940 року, отож, виходить, не поет запозичив фольклор, а його твір фольклоризувався. Це ж доводить дослідник Василь Сокіл (Народознавчі зошити. 2014. № 4 (118)): авторство пісні (підхопленої у міжвоєнні роки мешканцями Закарпаття і трансформованої до сучасних їм реалій), належить Василеві Ґренджі-Донському. І справді, вірш, з якого постала народна пісня, вміщено у першому томі дванадцятитомника, подарованого музеєві... Але це лише дещиця з творчого світу Василя Ґренджі-Донського, через долю і творчість якого проходить Україна. 

Микола ВАСИЛЬЧУК
Перейти в розділ
Як це було...
  • Україна в творчості і долі
  • Україна в творчості і долі
  • Україна в творчості і долі
  • Килим
  • Касетка
  • Іван
  • Підсвічник

Музей Писанкового розпису

Музей "Писанка" в Коломиї — єдиний у світі музей писанок — великодніх яєць. Унікальна споруда, збудована в 2000 р. Архітектурна пам’ятка України.

Музей Народного Мистецтва та Побуту

Косівський Музей Народного Мистецтва та Побуту Гуцульщини, в основі якого лежить колекція прикарпатського мистецтва та предметів побуту гуцульського краю.

Музей Етнографії та Екології

Яремчанський Музей Етнографії та Екології Карпатського краю
займається вивченням питань етнографії, історії та розвитку народних ремесел Прикарпаття.