Національний Музей Народного Мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського

Експедиція у Південну Мараморощину

Експедиція у Південну Мараморощину 29.10.2019

Декілька років поспіль Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського тримає в полі зору Південну Мараморощину.

Там, на території нинішньої Румунії, здавен живуть українці-гуцули. До цього українсько-румунське етнічне пограниччя зазвичай випадало з поля зору наших науковців.  

Наукова експедиція Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського, очолювана генеральною директоркою Ярославою Ткачук, тривала від 16 до 20 жовтня 2019 р.  Завданням експедиції було обстежити прилеглі до українсько-румунського кордону українські села і зібрати матеріали про приналежність тих або інших населених пунктів до гуцульського ареалу та відшукати осередки народного мистецтва Гуцульщини. Членів експедиції цікавили також побутування різних жанрів фольклору, народна архітектура і церковне будівництво, взаємовпливи в цьому регіоні Карпат української та волоської культур.

Експедиція знайшла підтримку з боку Румунії – проект Етнокультурного симпозіуму «Одна культура – різні держави» та Асоціації «Сінаптіка-Марамуреш». Опікувався науковцями президент Фундації українських гуцулів у Румунії Василь Попович. Він – знавець регіону, організатор трьох гуцульських фестивалів у селі Кривому. Активно використовує можливості для пізнання і розвитку рідного краю, які відкриває перебування країни в євроспільноті.

У ході роботи обстежено низку населених пунктів повіту Марамуреш. Зокрема села, що входять у комуни Бістра (Бистрий, Вишівська Долина, Вишівська Красна),  Поляни (інша назва – Руська Поляна), Кривий (румунською – Репедя). Комуни – це як наші об’єднані територіальні громади. Тут майже всуціль українське населення.

Науковці мали цікаві зустрічі і розмови. Зробили тисячі фотознімків. Та це лише підготовча робота, яка потребує продовження в Україні: розшифрування й вдумливого осмислення зібраних матеріалів. 

Примар Бистрого (голова об’єднаної територіальної громади) Василь Дучук розповів про життя комуни, економічний стан і соціальні проекти, а також про перспективи регіонального транскордонного співробітництва з Україною. Одним із центрів українського життя села Бистрий є бібліотека на 10 тисяч томів. Майже тисяча з них – видання українською мовою (щоправда, це старі книги, яким по сорок-шістдесят років; є й з півтора десятка нових українознавчих видань, подарованих гостями з України). Бібліотекар Юліян Моґа показав нам видані державним коштом тексти актових документів ХІV–ХV cт. – грамоти на заснування і володіння населеними пунктами Мараморощини. 

Письменник і громадський діяч (організатор фестивалю «Гуцульська міра») з Бистрого Дмитро Коренюк представив учасникам експедиції власну збірку традиційного народного одягу. Цікавим також було спілкування  з іншими нашими респондентами. Зокрема Марія Глодян є водночас і носієм автентичного фольклору, і майстринею з виготовлення ліжників. Цікавою була розмова з її внучкою, Лєнуцою Глодян, вчителькою української мови у школі села Вишівська Красна. Бесіда стосувалася стану збереження української мови, позиції з цього питання в українських сім’ях тощо.

Село Вишівська Долина розташоване біля самого кордону з Україною (по той бік річки Тиси – село Хмелів Рахівського району Закарпатської області). Це – важливий залізничний вузол в окрузі Марамуреш. Колись село мало залізничне сполучення з Раховом; колія є й тепер, але вона не діє. 
Звісно ж, що в Південній Мараморощині, як і в нас, не кожен мешканець знається на фольклорі і давніх традиціях. Серед носіїв фольклору – Йосиф і Анна Годинчуки з урочища Великий Рункул, що у Вишівській Долині. Декілька годин вони нам співали, грали, розповідали. Науковці обстежили житло, сільськогосподарські споруди, гуральню. Зробили записи фольклору. Зокрема ці люди зберегли у своєму репертуарі прадавні жанри зимово-весняного циклу календарно-обрядового фольклору – колядки-жеканки, гаївки, великодні ігри, які зазвичай виконують біля церкви. Окремої уваги заслуговують коломийки. Аудіозаписи фольклору у їхньому виконанні також цікаві для вивчення мовного середовища цього села.

Матеріалом для глибшого пізнання регіону у Вишівській Долині було спілкування з сім’єю Романюків – Ґьордієм (Юрієм) та Марією; жінка багато років займалася ткацтвом. Для Музею в Коломиї вона подарувала свої роботи. Микола Марічик – заможний господар, який веде господарство в умовах високогір’я (рільництво, переробка лісу тощо). Він має етнографічну збірку, яку склали предмети народного мистецтва і побуту односельців. Мати і дружина – Марія і Моніка Марічики – займаються ткацтвом: ліжники, верети тощо. Жінки в інтерв’ю розкрили секрети творчості, вказали на технічні особливості виготовлення тканин. Цікаву інформацію про сучасний стан села ми отримали від підприємця, власника готелю «Роксана» Івана Лупшака. За сприяння громадської діячки Ярослави Колотило  учасники експедиції побували в музеї українського письменника Гаврила Клемпуша (1910–1990) у Вишівській Долині. Меморіальний будинок поета дав нам уявлення про архітектуру, матеріали і оздоблення житла першої третини ХХ ст. Науковці також поспілкувалися із сином письменника – Богданом Клемпушем. 

У селі Вишівська Красна ми вивчали стан розвитку народного мистецтва, відвідавши щотижневий ярмарок. Де як не тут побачиш, що нині цікавить людей і що вони купують? Серед численних товарів господарського призначення торгують барвистими тканинами, які  мешканці сусідніх сіл використовують для пошиття сучасного народного одягу. 

У цьому ж селі члени експедиції обстежили старовинний водяний млин і валило. Побували і в місцевій церкві. Храм у середині 1990-х рр. розписали художники зі Львова; настінні розписи мають сюжети з української церковної історії. Оглянули цвинтар та склали списки прізвищ, позначених на надгробках. Більше деталей про Вишівську Красну подали Іван та Марія Бойчуки: історія села, будівельні традиції, розвиток і побутування в селі народних ремесел. 

Село Руська Поляна (відоме також як Поляни). Тут збереглася старовинна українська дерев’яна церква ХVIII cт. «Гуцульський культурний центр», відкритий на кошти  європейського гранту, має зал на півтисячі місць. Життя українців у селі скон¬центровано довкола церков і освітніх закладів (чотири восьми¬річні школи і ліцей). У «Гуцульському культурному центрі» зібрано колекцію документів і зразків матеріальної культури. Крім великого концертного залу, тут міститься також бібліотека з кількома десятками українських книг та невелика збірка одягу, посуду, фотографій.
У селі Кривий (Репедя) головну увагу було звернено на опрацювання документально-джерельної бази з краєзнавчої колекції при місцевому будинку культури, де міститься офіс президента Фундації українських гуцулів Румунії Василя Поповича. Проведено відбір експонатів для музею гуцулів Мараморощини, який в листопаді прийме своїх перших відвідувачів. 

Важливим здобутком експедиції є те, що вдалося відшукати зразки матеріальної народної культури. Колекція тканин Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського поповнилася ліжниками і веретами з Південної Мараморощини. Таким чином, вперше за понад дев’яносто років від створення Музею, ми отримали можливість представити цей регіон в експозиції.

Загалом, у ході наукової експедиції в населені пункти Південної Мараморощини зібрано багатий фактичний матеріал. Він проливає світло на цілу низку нез’ясованих донині питань про особливості життя і побуту, етнічну та субетнічну приналежність мешканців цих межових населених пунктів. Водночас з’являються й нові питання, які потребують нових досліджень. Отож попереду ще багато роботи у справі пізнання українців, що живуть по той бік українського кордону.

Микола ВАСИЛЬЧУК

Перейти в розділ
Як це було...
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Експедиція у Південну Мараморощину
  • Рушник
  • Підсвічник
  • Верета

Музей Писанкового розпису

Музей "Писанка" в Коломиї — єдиний у світі музей писанок — великодніх яєць. Унікальна споруда, збудована в 2000 р. Архітектурна пам’ятка України.

Музей Народного Мистецтва та Побуту

Косівський Музей Народного Мистецтва та Побуту Гуцульщини, в основі якого лежить колекція прикарпатського мистецтва та предметів побуту гуцульського краю.

Музей Етнографії та Екології

Яремчанський Музей Етнографії та Екології Карпатського краю
займається вивченням питань етнографії, історії та розвитку народних ремесел Прикарпаття.