У час Різдва до села Криворівні Верховинського району приїжджають чимало туристів з усіх-усюд України та з-поза її меж подивитися на традиційну гуцульську коляду. Тут після завершення святкового богослужіння у церкві Різдва Пресвятої Богородиці, з благословення отця Івана Рибарука, розпочинається автентична коляда, в якій беруть участь чоловічі гурти колядників з-понад 110 (!) осіб.
Цьогоріч, після п’яти днів безперервного колядування у рідних горах, криворівнянські ґазди та парубки у супроводі свого пароха привезли коляду з "плєсом" (пританцьовуванням) і до Національного музею.
Криворівнянська коляда триває від 7 січня до Водохреща. За цей час колядники мають обійти усе село, присілки, не минувши жодної хати. Завершується колядування так званою «умерлою» колядою – молитвою за померлих родичів, друзів, вояків.
Про ці давні різдвяні традиції, що зачаровують ритмічною мелодією, звучанням гуцульських музичних інструментів рогу і скрипки та магією чоловічих голосів, розповів музейній аудиторії провідник ("береза") колядників пан Юрко. Традиційно у колядники відбирають тільки поважних чоловіків. Так і в гурті Юрка колядують шановані односельці: офіцер Української армії, який щойно повернувся із зони АТО, волонтер і правнук відомого криворівнянського різьбяра Василя Якіб’юка, з яким знався Іван Франко, і син майстра з виготовлення народних інструментів Михайла Тафійчука – Юрій та інші газди та юнаки.
У Музеї коляду з "плєсом" слухали разом з коломиянами і численні гості із різних регіонів України, серед них – і дітки з Києва.