Skip to Main Content

Кольорові схеми

Розмір шрифтів


Адреса

Театральна, 25
Коломия, Івано-Франківська область

Час роботи 10:00 - 18:00

Вихідний – понеділок

Вартість квитків

60 гривень

45 гривень – для учнів/студентів

45 гривень – для пенсіонерів

03.10.2017

Золото Гренджі-Донського з Клівленда


Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського в Коломиї – наукова установа, яка цікавиться багатьма аспектами життя і побуту Карпатського регіону. Тому доречним є дарунок, надісланий до Коломиї директором Клівлендського музею-архіву (США) Андрієм Фединським: дванадцятитомник творів Василя Ґренджі-Донського, 120-річчя якого відзначаємо цьогоріч.


...Про творчих людей кажуть, що вони поціловані Богом. Отож і не дивина, що після відходу зі світу, вони зостаються серед живих: хто в архітектурі, хто в образотворчому чи кіномистецтві, а найчастіше – в слові. Василь Ґренджа-Донський (1897–1974) прийшов на світ у селі Воловому (тепер – смт Міжгір’я) на Закарпатті, а помер у Братиславі. 

На його долю випали Перша світова війна (тяжко поранений), участь в угорській революції на початку 1920-х і – боротьба за свою державу наприкінці 1930-х. Від осені 1938-го до весни 1939-го Василь Ґренджа-Донський був діячем Карпатської України, зокрема редагував «Урядовий Вісник Правительства Карпатської України». Після того, як Закарпаття зайняли мадяри, витерпів катування і знущання у в’язниці й концтаборах. Влітку 1939 року письменник утік до Словаччини.

Початки літературної праці Василя Ґренджі-Донського відносять до 1921 року, коли він повернувся додому після неспокійних воєнних років. З його іменем пов’язують розвиток української літератури на Закарпатті. Навіть радянська восьмитомна «Історія української літератури» (Київ, 1970) присвятила йому три сторінки (тоді як багатьох інших авторів замовчала взагалі); про нього написала «Українська літературна енциклопедія» (1988). Звісно, все це зроблено з позицій прорадянських, коли випиналося одне (критика письменником існуючого у міжвоєнну добу державного ладу, оборона соціальних свобод мешканців Закарпаття), а замовчувалося інше (показ складного шляху боротьби закарпатських українців за власну державність). Книжки цього письменника виходили і за життя, і по його смерті – в Україні й за її межами. Однак, це були знову ж таки лише грані творчої особистості.

Подивитися на справжнього Василя Ґренджу-Донського як письменника дає змогу дванадцятитомне видання «Твори Василя Ґренджі-Донського» (1981–1992), здійснене Карпатським Союзом (Відділ у Вашингтоні). Упорядник – Зірка Ґренджа-Донська. Загалом це понад п’ять тисяч сторінок тексту. Письменник працював у різних жанрах. Перші три томи містять вірші, поеми, поезії й прозу для дітей. Далі йде драматургія (лібрето оперети, драматичні поеми тощо), повісті, а також роман «Сини Верховинщини», в якому відображено суспільно-політичні події перших двох десятиліть ХХ століття. Василь Ґренджа-Донський багато перекладав; у виданні вміщено переклади поезії й прози зі словацької, чеської, угорської мов. Цінність як джерело до пізнання суспільно-політичної ситуації в краї має мемуаристика, зокрема й щоденникові записи «Щастя і горе Карпатської України». Василь Ґренджа-Донський багато виступав у пресі з публіцистичними статтями, репортажами, рецензіями, збирав і публікував етнографічні матеріали; все це так само вміщено у виданні. Завершальні одинадцятий і дванадцятий томи – матеріали про письменника і бібліографія, а також додаток з творів, які з якихось причин не ввійшли до томів попередніх... Перше враження від перегляду (до прочитання ще не дійшло) цього видання: в нашій літературі (а якщо ширше – то культурі загалом) ще так багато не те що не вивченого, а просто забутого і зневаженого, викиненого через неуважність до себе і через прості лінощі, тому варто тішитися, що знайшлися сумлінні і працелюбні люди, які здійснили цей проект поза межами України. Вони ніби кажуть наступним дослідникам: беріть, користуйтеся, пізнавайте себе і свою минувшину!

Останнім часом увага до творчості Василя Ґренджі-Донського активізувалася. Від подій на Майдані і загибелі Небесної сотні, загальнонаціонального поширення набула пісня «Пливе кача», яку зазвичай називають «закарпатською народною» чи «лемківською народною» піснею. Але виявляється, Василь Ґренджа-Донський ще 1923 року в своїй першій збірці «Квіти з терня» (Ужгород, 1923) опублікував вірш «Плавле кача по тисині». Судячи з тих звісток, які вдалося відшукати, перші фольклорні записи пісні стосуються лише 1940 року, отож, виходить, не поет запозичив фольклор, а його твір фольклоризувався. Це ж доводить дослідник Василь Сокіл (Народознавчі зошити. 2014. № 4 (118)): авторство пісні (підхопленої у міжвоєнні роки мешканцями Закарпаття і трансформованої до сучасних їм реалій), належить Василеві Ґренджі-Донському. І справді, вірш, з якого постала народна пісня, вміщено у першому томі дванадцятитомника, подарованого музеєві... Але це лише дещиця з творчого світу Василя Ґренджі-Донського, через долю і творчість якого проходить Україна. 

Микола ВАСИЛЬЧУК

Україна в творчості і долі Україна в творчості і долі Україна в творчості і долі
Повернутися в розділ
Музей Гуцульщини та Покуття