Національний Музей Народного Мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського

В’ячеслав Розвадовський – художник і популяризатор українського мистецтва

В'ячеслав Розвадовський. Малюнок Д. БрикаВ’ячеслав  Розвадовський – художник і популяризатор українського мистецтва 10.09.2015

140-й річниці від дня народження художника присвячується.

Серед чисельної плеяди мистців, які творчо пов’язані з Коломиєю та  Гуцульщиною, особливе місце належить В’ячеславу Констянтиновичу Розвадовському (1875–1943) – видатному українському художнику, педагогу, популяризатору народного мистецтва.   

Художник народився в Одесі 12 вересня 1875 року. Будучи вихідцем із родини службовців-залізничників, він пов’язав своє життя з мистецтвом, розпочавши навчання в Одеській рисувальній школі (1890–1894) й підтвердило його особливий талант до малювання. Згодом В’ячеслав Розвадовський продовжив студії у Вищому художньому училищі при Академії мистецтв у Петербурзі (1895–1897), тут же закінчив педагогічні курси (1899). Перший успіх до Розвадовського прийшов 1900 року, коли його картина «На Україні» здобула  перемогу на творчому конкурсі Академії мистецтв; тоді ж він отримав звання художника, чин десятого класу при вступі на державну службу, а також право викладати малювання в навчальних закладах. Закінчивши навчання, молодий художник багато малює, бере участь у багатьох виставках, публікується у мистецьких журналах.    

Повернувшись в Україну та оселившись у Кам’янці-Подільському, В’ячеслав Розвадовський заснував мистецьку школу з українською мовою навчання для дітей із незаможних сімей, а також інтернат при ній. За два роки школа налагодила випуск подільської художньої кераміки. Водночас він клопочеться організацією пересувних народних художніх виставок. Першу таку виставку було відкрито у червні 1904 року в Києві на Володимирській гірці. Згодом вона побувала в містечках Київщини та Подільській губернії. Наступні народні художні виставки знайомили широке коло українців з творами мистецтва у Херсонській, Харківській, Чернігівській губерніях, Бесарабії. Загалом на виставках експонувалось 285 творів 74 художників, серед них: Куїнджі, Рєпіна, Реріха, Кустодієва, братів Маковських, Болдирєва, твори з фондів Ермітажу і київських збірок. Мріяв художник побувати з такою виставкою і в Галичині, що перебувала у складі Австро-Угорщини. Однак, не судилося.    

Глибокі українознавчі зацікавлення спонукали Розвадовського до подолання багатьох перешкод у вивченні народного мистецтва Гуцульщини. Художник побував у багатьох селах, вивчав побут і мистецтво гуцулів, колекціонував вироби домашнього промислу. Тут він створив цілу низку пейзажів, серед яких: «Весна у горах Карпатах», «Бузкові сутінки. Карпати», «У Карпатах», «Осінь у Карпатах» а також портрети: «Килимарка Марія. Косів», «Гуцул з Брустур», «Жебрак», «Лірник», «Гуцулка». Згодом його твори на гуцульську тематику експонувались на різних виставках в Україні та Росії. В. Розвадовський був знайомий  з багатьма народними майстрами гуцульського краю, зокрема, відомими різьбярами Василем Шкрібляком та Іваном Семенюком.   

Перебування в Галичині відобразилося не лише на мистецькій, а й на життєвій долі художника. В’ячеслав Розвадовський одружився з Романною Дудикевич, донькою знаного коломийського громадського діяча Володимира Дудикевича. З 1908 року він проживав у будинку тестя на сучасній вулиці Валовій 15.   

У 1911–1912  роках В. Розвадовський – учасник Всеросійського з’їзду художників у Петербурзі, організатор художньо-промислового відділу і виставки творів народного мистецтва Гуцульщини.  В цьому ж часі він отримує призначення на посаду викладача в Ташкентському Алексєєвському комерційному училищі.    

Під час Першої світової війни В’ячеслав Розвадовський працював серед біженців та військовополонених галичан, чехів, сербів. Організував для них інтернат і столярні майстерні, а згодом влаштував у Ташкенті аматорську виставу «Запорожець за Дунаєм», у якій брали участь сестри дружини Надія і Дарія.   

З 1917 року Розвадовський викладав у Ташкентській ІІ-й жіночій гімназії, згодом – у школі ім. Ушинського (1917–1921); член комітету з організації Ташкентського університету, де читає лекції з історії мистецтв. Разом з просвітницькою діяльністю він займається проблемами розвитку декоративно-вжиткового мистецтва, відродженням кераміки, килимарства тощо.   

У 1923 році, коли в Москві готувалась виставка досягнень союзних республік, В. Розвадовський увійшов до складу Туркестанського виставкового комітету. Тоді в українському павільйоні він організував виставку творів народних майстрів Гуцульщини під назвою «Куток Гуцульщини в Східній Галичині, частині українського народу під Польщею».  У 1982 році донька художника Тамара передала їх Коломийському музеєві народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.   

В’ячеслав Розвадовський залишив по собі надзвичайно багату творчу спадщину. Ще проживаючи в Україні, він створив понад сотню багатожанрових полотен. Його перебування в Туркестані теж позначилося багатьма роботами, де  відображено азійські реалії. Частина творів художника зберігається в музеях України, зокрема в Кам’янець-Полільському історичному музеї-заповіднику та Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського в Коломиї, зокрема «Наталочка» (портрет доньки Олени Кисілевської), а також афіша «Вистава домашнього промислу в Коломиї», яка відбулась 21–30 вересня 1912 року.   

Повернення В’ячеслава Розвадовського на свою батьківщину розпочалося з колективної виставки художників ХІХ–ХХ ст. у Львові (1962). Ювілейна виставка  його творів  відбулась у Кам’янці-Подільському з нагоди його 100-річного ювілею (1975) . У 1977 році персональну виставку  мистця було представлено і в Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття. 

Марія Двилюк, 
завідувач сектору образотворчого мистецтва 
Національного музею 
народного 
мистецтва 
Гуцульщини та Покуття  
Перейти в розділ
  • Верета
  • Свічник-трійця

Музей Писанкового розпису

Музей "Писанка" в Коломиї — єдиний у світі музей писанок — великодніх яєць. Унікальна споруда, збудована в 2000 р. Архітектурна пам’ятка України.

Музей Народного Мистецтва та Побуту

Косівський Музей Народного Мистецтва та Побуту Гуцульщини, в основі якого лежить колекція прикарпатського мистецтва та предметів побуту гуцульського краю.

Музей Етнографії та Екології

Яремчанський Музей Етнографії та Екології Карпатського краю
займається вивченням питань етнографії, історії та розвитку народних ремесел Прикарпаття.