Національний Музей Народного Мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського

Вшанування пам’яті визначного діяча українського націоналістичного руху

Степан БандераВшанування пам’яті визначного діяча українського націоналістичного руху 05.01.2012

Книжково-ілюстративна виставка, присвячена 103-ій річниці від дня народження Провідника ОУН Степана Бандери, відкрилась у бібліотеці Національного музею Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського.

Степан Бандера народився 1 січня 1909 р. у сім’ї священика, пароха села Старий Угринів Калуського повіту. У життєписі, за півроку до загибелі, він згадує свій родовід.

Батько, Андрій Бандера, походив зі Стрия, із сім’ї міщан-рільників Михайла Бандери та Розалії, з дому Білецьких. Мати – Мирослава Бандера – з дому греко-католицького священика Володимира Глодзінського і Катерини, з дому Кушлик. У сім’ї було восьмеро дітей.

Священик Андрій Бандера, під час Листопадового чину (1918 р.), був одним з організаторів державного перевороту в Калуському повіті. Така батькова діяльність стала для Степан прикладом до наслідування. Втім особливий вплив на кристалізацію його національно-політичної свідомості мали величні святкування у січні 1919 року злуки ЗУНРу з Українською Народною Республікою в одну Державу.

Від 1927 року Степан Бандера остаточно пов’язав своє життя з національно-визвольною боротьбою, вступив до лав Української Військової Організації, а через два роки став членом Організації Українських Націоналістів. У 1933 р. Бандера призначений на посаду крайового провідника ОУН.

У низці своїх статей, промов та інтерв’ю він різко висловлювався про стан і перспективи української національної революції. Як політичний діяч сформувався під впливом ідеологічних засад українського організованого націоналізму, гострого усвідомлення необхідності пошуку революційних шляхів боротьби за Україну, самостійну соборну Державу.

Ім’я Степана Бандери стало символом безкомпромісної боротьби ОУН-УПА, тому керівництво СРСР всіма силами намагалося його знищити. 15 жовтня 1959 року з «благословення» КГБ, у під’їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7, у Мюнхені о 13:05 знайшли ще живого, залитого кров’ю, Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Радянський агент, Богдан Сташинський, зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Бандері струменем розчину ціанистого калію...

Через три роки, у жовтні 1962 року, після проведеного слідства, Сташинського засуджено до 8 років важкої в’язниці, а німецький Верховний Суд у Карлсруе підтвердив, що головним обвинуваченим у вбивстві Бандери є радянський уряд у Москві. Згодом, в інтерв’ю газеті «Комсомольская правда» за 6 грудня 2005 року, екс-голова КДБ СРСР Володимир Крючков сказав, що «убийство Степана Бандеры было одним из последних устранений КГБ насильственными методами нежелательных элементов».

Життя Степана Бандери випало на складний етап в історії національного визвольного руху, коли наш народ опинився на межі фізичного знищення і асиміляції. В тих умовах було непросто чинити опір ворогам України, однак Бандера зумів організувати таку потужну боротьбу за незалежність, відгомін якої завжди слугуватиме чинником волі для всіх свідомих Українців.

На виставці у музейній бібліотеці представлено історичні, наукові, художньо-публіцистичні, періодичні видання та ілюстрації, пов’язані з життям та боротьбою провідника ОУН-УПА. Цінним експонатом тут є автобіографічний нарис «Мої життєписні дані», написаний Бандерою за півроку до смерті. Доповнює виставку політичний роман-хроніка, написаний на основі спогадів колишнього діяча ОУН-УПА Л. С. Павлишина.

Христина ПЕРЕПЕЧАЙ


Перейти в розділ
  • Гуцул

Музей Писанкового розпису

Музей "Писанка" в Коломиї — єдиний у світі музей писанок — великодніх яєць. Унікальна споруда, збудована в 2000 р. Архітектурна пам’ятка України.

Музей Народного Мистецтва та Побуту

Косівський Музей Народного Мистецтва та Побуту Гуцульщини, в основі якого лежить колекція прикарпатського мистецтва та предметів побуту гуцульського краю.

Музей Етнографії та Екології

Яремчанський Музей Етнографії та Екології Карпатського краю
займається вивченням питань етнографії, історії та розвитку народних ремесел Прикарпаття.