Презентація «Збірки», що вийшла друком у серії «Українські колекціонери», стала своєрідним вечором пам’яті відомого в Україні львівського збирача кераміки, реставратора та митця Петра Лінинського, внесок якого у скарбницю надбання та збереження національних пам’яток - безцінний.
Подорожуючи Україною у приватних поїздках чи перебуваючи в наукових експедиціях, невтомний колекціонер і науковець упродовж 40 років збирав і відреставровував українську кераміку. Впродовж свого життя цей чоловік побував у всіх гончарних центрах України. Він досконало вивчив і знав географію національного гончарства, щедро ділився своїми знаннями з усіма, хто прагнув пізнати тисячолітні таїни цього виду мистецтва.
Під час презентації авторка видання пригадала біографію Петра Лінинського, родина якого походила зі священиків, розповіла про важкі випробування, що випали на долю цієї людини через любов до всього українського. Однак ані перебування впродовж сорока днів у камері смертників, ані восьмирічне заслання у воркутинські табори - не зламали патріота. Він ніколи не втрачав свого життєвого оптимізму і навіть про трагічне міг говорити з посмішкою. Про це згадував син Петра Лінинського, Андрій, який нині працює реставратором у Музеї. З великою теплотою пан Андрій розповідав і про ту атмосферу, яка панувала в родині, де всі підтримували один одного, про одержимість та працьовитість свого батька, надзвичайно світлої людини, в якої не було ворогів.
Далекого 1959 року, зі скель давньоруської фортеці Тустань (Львівщина) розпочалася «черепкова Одіссея» П. Лінинського, яка стала найбільшою справою його життя. Як зазначила Галина Івашків, упродовж життя колекціонер «перевернув» тонни землі, через свої пальці просіяв кожну піщинку перекопаного грунту, аби не втратити жодного фрагменту майбутніх знахідок. «Черепки» він збирав усюди: в місцевостях колишніх замчищ, у котлованах, урвищах, на розораних полях… Він мав особливе чуття, тож знаходив унікальні зразки навіть там, де ніхто не сподівався щось знайти. Якщо бракувало якогось фрагмента до віднайденої знахідки, міг кількаразово повертатися на одне і теж місце і шукати, шукати, шукати... З однієї поїздки невтомний збирач привозив інколи в наплічнику десятки кілограмів черепків, аби потім скласти з них саме той, втрачений предмет. Свого часу відомий колекціонер брав участь у багатьох обласних, республіканських та всесоюзних виставках, де представляв твори з кості та рогу, міді, гіпсу, дерева та глини.
Унікальну збірку кераміки (понад 1300 (!) предметів) Петро Лінинський безкоштовно передав Музеєві етнографії та художнього промислу у Львові.
Презентація вищеназваного видання в Коломийському nujuru Музеї стала вдячним спомином сучасників про одного з багатьох науковців, ентузіастів і українських патріотів, які зберегли для нас безцінні здобутки національної культури.
Оксана ЯСІНСЬКА
