2012

На виставці представлені каталоги, альбоми, путівники, енциклопедії, статті, реферати та журнальні публікації, авторами яких є науковці Музею: Любомир Кречковський, Євгенія Пудик, Ольга Кратюк, Мирослава Сахро, Ярослава Ткачук, Катерина Каркадим.

Івано-франківський письменник – не перший, хто взявся за український переклад. Уривки твору в перекладі Петра Козланюка у 1946 р. вийшли в журналі «Радянський Львів», згодом, у видавництві «Червона калина» у 1997 році окремою книжкою з’явився переклад Богдана Сенежака, а у 2008 наш Музей видав збірник матеріалів про життя і творчість Станіслава Вінценза «Вінцензіана: Статті, листи, фрагменти творів», куди увійшли фрагменти тетралогії у перекладі Андріани Ємчук. Втім Тарас Прохасько став першим, хто зумів вповні донести до українського читача Вінцензову «Правду старовіку».

Гість ознайомився з експозицією сакрального мистецтва та колекцією ікон. Для музейників є дуже важливою оцінка фахівця такого рівня, оскільки підтверджує своєрідну унікальність та цінність музейних надбань.

Із життям та багатогранною творчістю Олекси Новаківського ознайомилися учні Коломийської дитячої художньої школи імені Я. Пстрака. Про талановитого художника розповіла завідувачка образотворчого відділу Музею Марія.

Уже стало доброю традицією в проведенні Шевченківських днів запрошувати до Музею старшокурсників образотворчого відділу Коломийського педколеджу, яких ознайомлюємо з малярською спадщиною геніального Шевченка. Здебільшого звиклі до його неперевершеної поезії, ми чомусь дуже рідко звертаємося до Шевченкового малярства, прийнятого до зразків світового рівня.

«Маю кепську звичку – збирати друзів», - жартівливо звернувся Мирослав Лазарук до коломийських шанувальників слова, яких того дня чимало завітало до Національного музею. Приводом для зустрічі з літератором стала його нова поетична збірка «Цісарська дорога», що побачила світ минулого року.

Наймолодший з так званої Гуцульської поетичної школи Василь Карп’юк уже встиг голосно заявити про себе та знайти власну нішу у поезії, прозі та публіцистиці.

Виїзне засідання Комітету парламентського співробітництва між Україною та Європейським Союзом тривало три дні, впродовж яких, окрім Коломиї, гості відвідали Івано-Франківськ і Яремче.

У основу згаданого видання лягла колекція костюмів з Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського, створена майстринею на початку 80-х років ХХ століття. Втім і через 30 років роботи Ганни Вінтоняк залишаються актуальними для сучасних панянок, про що засвідчують альбомні світлини.

Святослав Гординський є одним із найяскравіших представників української діаспори. Митець народився в Коломиї, але в ранньому віці разом із родиною переїхав до Львова. Там закінчив гімназію і навчався в мистецькій школі Олекси Новаківського. Згодом С. Гординський продовжив навчання у Парижі, де познайомився з модерними течіями в образотворчому мистецтві.

На підсумковій колегії управління культури облдержадміністрації, що відбулася 7 лютого 2012 року, генерального директора Музею Гуцульщини та Покуття Ярославу Ткачук нагороджено медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям».

Першочерговою метою приїзду пана Бачкаі до Коломиї були відвідини міського будинку-інтернату, де консул поспілкувався з працівниками та вихованцями закладу. У майбутньому планується обмін досвідом саме реабілітації інтернатних установ.

Напередодні Різдвяних свят бібліотека нашого Музею поповнилася рідкісними книжками, забороненими у радянський час, переважно історичної тематики. Цей безцінний подарунок надіслав установі Юрій Наконечний з Філадельфії. Цими днями він разом з дружиною перебував в Україні. 

Це творчий світ львівського подружжя Романи Романишин та Андрія Лесіва, які про себе кажуть так: «Ми разом в роботі й разом у житті. Живемо і працюємо у Львові, а Львів живе в нас». У їхній майстерні багато книг, живопису й кави. Вони люблять те, що творять.

У цей день молодь переодягається у «меланкові» персонажі – «козу», «Василя», «Маланку», «дідька», «циганку» - влаштовує справжнє театралізоване дійство, впродовж якого веселими щедрівками і приповідками розповідає про незугарну дівку «Маланку», яка всю хатню робить робить навпаки: «Наша Маланка – файна газдиня, вна лаву білить, а припіч миє», та її коханого Василя, який у цей час «…плужком оре. Ой, оре, оре, та й не дуже, за Меланков, серце, тужить». 

Цього разу учасниками прес-туру, головна мета якого полягає в популяризації відпочинку у нашому краї, були журналісти із Сумської, Київської, Дніпропетровської, Донецької, Черкаської, Рівненської та Тернопільської областей.

Презентація, що відбулася в меморіальній кімнаті видатного українського письменника, адвоката й громадського діяча Андрія Чайковського, стала символічною.

Напередодні Різдва Катерина Ющенко побувала в Музеї з родиною пастора Джона Вуда, який упродовж останніх 20 років відвідує Україну з доброчинною місією, будуючи церкви. Також завдяки пастору двісті українських медиків мали змогу поглиблювати свої знання за кордоном. Цього разу Джон Вуд спеціально приїхав в Україну побачити, як святкують Різдво.  

Степан Бандера народився 1 січня 1909 р. у сім’ї священика, пароха села Старий Угринів Калуського повіту. У життєписі, за півроку до загибелі, він згадує свій родовід.