Національний Музей Народного Мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського

Кераміка

Колекція художньої кераміки становить понад 5 тисяч творів з кінця XVIII ст. до наших днів з відомих осередків гончарства Гуцульщини та Покуття. Майстри Коломиї, Косова, Пістиня, Кутів зберегли багатовікові традиції розвитку цього ремесла. Вони створили своєрідні народні школи керамічного мистецтва з яскраво вираженими локальними особливостями розпису, різновидністю як форм, так і їх застосування у повсякденному житті.

Дохристиянське язичництво на Русі-Україні ґрунтувалося на астральному культі, аналогічному культові стародавніх цивілізацій. Це було поклоніння небесному вогню і воді, яке знайшло своє відтворення у стилізованих графічних малюнках у різних видах мистецтва, зокрема кераміки.

Вагоме місце у музейній колекції посідають археологічні зразки кераміки, які сягають пізньотрипільського періоду (2100-1700 рр. до Р.Х.). Це дві теракотові фігурки: скульптурне зображення жінки і баранчика. Вчені припускають, що використання глиняних фігурок людей і тварин для ритуальних потреб передувало виготовленню гончарного посуду.

Найбільш поширеним на Гуцульщині та Покутті було виробництво ужиткового посуду: мисок, тарелів, дзбанів, колачів, свічників, горщиків, а також кахлів для облицювання печей. Спочатку весь побутовий посуд був випаленим і неполиваним, злегка декорованим простими коловими або хвилястими лініями, крапками (символічними лініями води). З кінця XVIII ст. народні майстри почали застосовувати свинцеві поливи, а ужитковий посуд та кахлі покривати білою глиною (побілкою), що відкрило передумови для розширення декоративних засобів і кристалізації локальних художніх ознак. У Коломиї та Косові це сприяло розквіту фляндрованих розписів (ріжком) із специфічним контуром. У Пістині, а пізніше у Косові розвивається техніка і стиль пензлевого силуетно-графічного малювання (ритування).

Орнамент гуцульської та покутської кераміки підкреслює художню якість і форму виробів. Він складається з різних зображень, елементів, що ритмічно повторюються. Поєднання окремих мотивів дозволяє вивчити побутову та релігійну тематику, включаючи космогонічні (коло – небо, небесні світила) та язичницько-християнські («хрест», світове дерево життя, «вазон») символи. Поширена геральдика, воєнні сцени, рослинні, тваринні (або мішані) композиції, архітектурні елементи тощо. Для створення кольорових ефектів гончарями використовувалася триколірна гама: зелена, жовта, коричнева, рідше синя. Фон білий або коричневий. Глиняний посуд мав певне традиційне місце зберігання, обов’язково в миснику або на поличці. Окрім посуду побутували сирні фігурки різних звірів, пташок, глиняні свистунці, що також несли охоронну функцію. У музейній колекції є велика збірка різноманітних керамічних скульптурок-свистунців, яку доповнюють сирні вироби: весільні калачики, коники, пташки, олені.

Піч була одним з найбільш важливих елементів інтер’єру помешкань. Крім своєї основної функції (гріти, готувати їжу), вона несла естетичне і духовне навантаження. З кожної печі на членів сім’ї «дивилися» Богородиця, лики святих: Миколая, Варвари, Катерини, які оберігали їх від усього злого. Зображувались на кахлях також сцени з народного побуту, що наскрізь пронизані мудрістю, оптимістичністю, алегорією та сарказмом: музиканти, весілля, бійки, ревнощі, танці… До класиків керамічного малярства належать родини Баранюків, Олекси Бахматюка, Дмитра Зондюка, випускника Коломийської гончарної школи (1876-1914) Петра Кошака, а також їх послідовників Рощиб’юків, Цвіликів, Ілюків, Кахнікевичів, Джуранюк… На багатій спадщині народного гончарства продовжують вчитися  нові покоління сучасних мистців-керамістів, які примножують та розвивають славні традиції своїх попередників.

Романа Баран, завідуюча відділом кераміки

  • Вершник
  • Баранчик
  • Свічник
  • Богородиця
  • Дзбанок
  • Ваза
  • Копилка
  • Зозулька

Музей Писанкового розпису

Музей "Писанка" в Коломиї — єдиний у світі музей писанок — великодніх яєць. Унікальна споруда, збудована в 2000 р. Архітектурна пам’ятка України.

Музей Народного Мистецтва та Побуту

Косівський Музей Народного Мистецтва та Побуту Гуцульщини, в основі якого лежить колекція прикарпатського мистецтва та предметів побуту гуцульського краю.

Музей Етнографії та Екології

Яремчанський Музей Етнографії та Екології Карпатського краю
займається вивченням питань етнографії, історії та розвитку народних ремесел Прикарпаття.