Skip to Main Content

Кольорові схеми

Розмір шрифтів


Адреса

Театральна, 25
Коломия, Івано-Франківська область

Час роботи 10:00 - 18:00

Вихідний – понеділок

Вартість квитків

60 гривень

45 гривень – для учнів/студентів

45 гривень – для пенсіонерів

Кераміка

Колекція художньої кераміки становить понад 5 тисяч творів з кінця XVIII ст. до наших днів з відомих осередків гончарства Гуцульщини та Покуття. Майстри Коломиї, Косова, Пістиня, Кутів зберегли багатовікові традиції розвитку цього ремесла. Вони створили своєрідні народні школи керамічного мистецтва з яскраво вираженими локальними особливостями розпису, різновидністю як форм, так і їх застосування у повсякденному житті.

Дохристиянське язичництво на Русі-Україні ґрунтувалося на астральному культі, аналогічному культові стародавніх цивілізацій. Це було поклоніння небесному вогню і воді, яке знайшло своє відтворення у стилізованих графічних малюнках у різних видах мистецтва, зокрема кераміки.

Вагоме місце у музейній колекції посідають археологічні зразки кераміки, які сягають пізньотрипільського періоду (2100-1700 рр. до Р.Х.). Це дві теракотові фігурки: скульптурне зображення жінки і баранчика. Вчені припускають, що використання глиняних фігурок людей і тварин для ритуальних потреб передувало виготовленню гончарного посуду.

Найбільш поширеним на Гуцульщині та Покутті було виробництво ужиткового посуду: мисок, тарелів, дзбанів, колачів, свічників, горщиків, а також кахлів для облицювання печей. Спочатку весь побутовий посуд був випаленим і неполиваним, злегка декорованим простими коловими або хвилястими лініями, крапками (символічними лініями води). З кінця XVIII ст. народні майстри почали застосовувати свинцеві поливи, а ужитковий посуд та кахлі покривати білою глиною (побілкою), що відкрило передумови для розширення декоративних засобів і кристалізації локальних художніх ознак. У Коломиї та Косові це сприяло розквіту фляндрованих розписів (ріжком) із специфічним контуром. У Пістині, а пізніше у Косові розвивається техніка і стиль пензлевого силуетно-графічного малювання (ритування).

Орнамент гуцульської та покутської кераміки підкреслює художню якість і форму виробів. Він складається з різних зображень, елементів, що ритмічно повторюються. Поєднання окремих мотивів дозволяє вивчити побутову та релігійну тематику, включаючи космогонічні (коло – небо, небесні світила) та язичницько-християнські («хрест», світове дерево життя, «вазон») символи. Поширена геральдика, воєнні сцени, рослинні, тваринні (або мішані) композиції, архітектурні елементи тощо. Для створення кольорових ефектів гончарями використовувалася триколірна гама: зелена, жовта, коричнева, рідше синя. Фон білий або коричневий. Глиняний посуд мав певне традиційне місце зберігання, обов’язково в миснику або на поличці. Окрім посуду побутували сирні фігурки різних звірів, пташок, глиняні свистунці, що також несли охоронну функцію. У музейній колекції є велика збірка різноманітних керамічних скульптурок-свистунців, яку доповнюють сирні вироби: весільні калачики, коники, пташки, олені.

Піч була одним з найбільш важливих елементів інтер’єру помешкань. Крім своєї основної функції (гріти, готувати їжу), вона несла естетичне і духовне навантаження. З кожної печі на членів сім’ї «дивилися» Богородиця, лики святих: Миколая, Варвари, Катерини, які оберігали їх від усього злого. Зображувались на кахлях також сцени з народного побуту, що наскрізь пронизані мудрістю, оптимістичністю, алегорією та сарказмом: музиканти, весілля, бійки, ревнощі, танці… До класиків керамічного малярства належать родини Баранюків, Олекси Бахматюка, Дмитра Зондюка, випускника Коломийської гончарної школи (1876-1914) Петра Кошака, а також їх послідовників Рощиб’юків, Цвіликів, Ілюків, Кахнікевичів, Джуранюк… На багатій спадщині народного гончарства продовжують вчитися  нові покоління сучасних мистців-керамістів, які примножують та розвивають славні традиції своїх попередників.

Романа Баран, завідуюча відділом кераміки

Музей Гуцульщини та Покуття