(*2 грудня 1893, с. Підгірки, нині Калуський р-н, Івано-Франківська обл. – †1 грудня 1985, м. Львів) – український художник, мистецтвознавець, етнограф, громадський діяч, краєзнавець.
Художню освіту здобував у Академії мистецтв у Львові (1921 - 1922 рр.), потім у Мистецькій школі О. Новаківського (1922 - 1930 рр.), з 1931 р. – в Італії, в 1934 - 1935 роках – у Франції (Академія Колароссі, Париж). Брав участь у створенні Львівської організації Спілки радянських художників УРСР. У 1944 – 1950 роках Г. Смольський викладач живопису і рисунка у Львівському училищі прикладного мистецтва. Від 1951 року повністю присвятив себе творчості.
Працював у жанрі пейзажу, портрета, натюрморту. Серед творів художника: «Автопортрет» (1923), «Мій батько» (1925), «Міст на Сені» (1935), «Гуцул і гуцулка», «Наречена» (обидві — 1957), «Хліб наш насущний» (1970), «Базар у Косові» (1974), «Космач напровесні», «Празник в Космачі», «На весіллі. Космач», «Дорога до Космача», «Освячення пасок», «Водопад Гук» (1954), «Гора Грегіт восени», «Ранок. Космач», «У заході сонця. Космач», «На вулиці. Космач» (1956), «Літо. Космач» (1957), портрети Станіслава Людкевича (1953), Василя Стефаника (1959), Івана Крип'якевича.
Г. Смольський – учасник 47 художніх виставок, в тому числі пересувних у галицьких містах: Станіславі, Тернополі, Стрию, Коломиї, Самборі, Бережанах, Калуші, Перемишлі.
Твори художника зберігаються у фондах музеїв Києва, Львова, Запоріжжя, Дніпра. У Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття експонується краєвид художника «При послідніх лучах заходячого сонця» (1929).
Григорій Смольський – автор низки статей про українське мистецтво і окремих художників (Івана Труша, Антона Манастирського, Олекси Новаківського). Написав повість «Олекса Довбуш» (1935, 1944), низку нарисів історико-етнографічного характеру.